Нові правила для закону про дані та смарт-контрактів

Останніми роками смарт-контракти стають дедалі популярнішими як інструменти для автоматизації протоколів і транзакцій, їх широко використовують платформи на основі блокчейна, що призвело до появи децентралізованих бізнес-моделей і розвитку простору DeFi.
Хоча в ЄС досі не було гармонізованого регулювання смарт-контрактів, Європейська комісія торкнулася теми смарт-контрактів для обміну даними у своїх законодавчих пропозиціях щодо Закону про дані.

Закон про дані

Закон про дані - це європейський нормативний акт, який є частиною більш загальної "стратегії даних", що супроводжує процес оцифрування в ЄС.
Мета закону - регулювати, хто може отримувати доступ і використовувати дані, створені в усіх секторах економіки ЄС. Закон про дані спрямований на створення єдиного підґрунтя для того, хто має право використовувати доступні дані, зібрані, придбані або іншим чином створені відповідним продуктом або послугою, на яких умовах і на якій основі.
Таким чином, ідеться не про правила, що стосуються криптовалютного сектору, а конкретно про регулювання даних, що генеруються користувачами внаслідок використання пристроїв або послуг, що надаються в їхнє розпорядження, таких як Інтернет речей.

Правила смарт-контрактів

Текст регламенту, проголосований Європейським парламентом, включає тему, спеціально спрямовану на смарт-контракти, що використовуються для обміну даними.
Існує низка основних вимог, яким повинні відповідати смарт-контракти, щоб відповідати Регламенту. Обов'язок забезпечити виконання цих вимог покладається на сторону, що надає смарт-контракт у рамках договору про обмін даними.
Ці вимоги включають системи зберігання даних, суворі механізми контролю доступу, а також забезпечення того, щоб смарт-контракти були розроблені таким чином, щоб уникнути функціональних помилок і протистояти маніпуляціям з боку третіх осіб.
Особливе значення мають вимоги до механізмів припинення та відмови. По суті, смарт-контракти повинні містити можливість скидання своїх внутрішніх функцій або іншим чином передавати інструкції для зупинки або переривання своєї роботи, щоб запобігти (випадковому) виконанню операції.
Попри наявність конкретних, подекуди доволі жорстких, вимог, незрозуміло, якими будуть наслідки використання смарт-контракту, який їм не відповідає. Імовірно, вони визначатимуться відповідно до чинного законодавства окремих країн-членів ЄС.